Максима, бо життя і пісні - по максимуму!

Якось кучерява білявка з виразними очима ляльки і  в кумедному капелюшку  з м’яким голосом співала для голландців. «О, Ви так схожі на нашу принцесу Максиму!» – сказали вони наприкінці концерту, і це було справді найвищою похвалою, бо з принцесами порівнюють не просто незвичайних людей, а особливих , тим паче, коли порівнюють зі своєю, рідною… Так Юлія Донченко стала Максимою. Термін «максима» добре відомий нам усім як пояснення найвищої ознаки. Для співачки він означає не лише це, хоча прагнення досконалості у неї – наяву, а й те, що її, людину, яка не вигадує про себе новин із сенсаційними заголовками, не тусується у гламурних тусовках, щоб її помітили папараці, як порівнювали, так і порівнюють з принцесою. Вона не роздає інтерв'ю , де тільки випадає нагода. Її музики досить, щоб привернути до себе увагу. Вона лаконічна у формулюваннях, не епатажна, все, чим живе,  називається «музика».  Її пісні дуже зрозумілі за тематикою, змістовні, сюжетні, мелодійні. Таке враження, що ти слухаєш їх душею, не відрізняючи слів і музики, цільно, гармонійно. Голос    оксамитовий, неповторний, спокійний і врочистий водночас. Її неповторність не базується на тому, що вона підноситься над слухачами і смакує власну перевагу, бо вона близька і зрозуміла кожному. Витончена, елегантна   майстерність дозволяє їй змусити слухачів забути, з чим вони  мають справу  – з роком чи попсою, власне, я так і не зрозуміла її основної   направленості. Але в цьому і не було потреби – співачка просто створює красиву музику, дуже професійно, старанно, з любов’ю. 

 І попри те, що вона зіткана з протиріч: то іронізує, то дуже серйозна, то вразлива і м’яка, і попри те, що вона наче спеціально уникає зайвої до себе уваги   – вона яскрава, справжня! Саме тому будь-хто, хто послухає її пісні, автоматично стає прихильником її творчості. Погляньте хоча б на назви цих пісень:  «Живі та здорові»,  «Ми взірвемо світ любов»ю»,   «У раю»,  «Сильніше звук»,  «Золота й небесна жінка»,  «Дві душі»,  «Поцілуй мене ніжно»,  «Колискова»,  і вже це викличе у вас довіру до людини, яка співає  про те, про що говорить душа. До речі, до появи під новим музичним псевдонімом Mаксима пісні Юлі можна було почути в новорічних фільмах "Леся+Рома".

Співачка охоче ділиться своїми планами і мистецькими секретами, проста і щира у спілкуванні. «Одна  цікава історія, пов'язана з голосом, трапилася, коли ми з однією коліжанкою були на підспівках в групі «Лесик-бенд». Я співаю першим голосом, а вона – другим. А подруга – маленького росту, а я – висока, – посміхається Максима. – І ми прийшли на запис, а режисер питає, дивлячись на неї: «Хто співає першим голосом?» Відповідаю: «Я!» Він дивиться на мене і питає: «А другим?» І подруга: «Я!» Було кумедно».

Вперше, в ефірі українських радіостанцій Максима з'явилась у 2005 році з піснею «У раю» і відразу ж привернула увагу своїм непересічним  вокалом  та дуже ніжним, делікатним текстом пісні. Слухачі відразу сприйняли цю пісню як заклик думати, прислухатися до своїх відчуттів, аналізувати, мріяти, а не просто копіювати ноти і слова, чи, тим паче, спостерігати за оголеними сідницями співачки, як це буває. З Юлією таке не пройшло – вона «взяла» слухача майстерністю.  Саме з цієї пісні і розпочався запис альбому нового музичного проекту Максима.

Щоправда, новий він досить відносно: Максима ( тоді ще Юля Донченко) розпочала свою музичну кар’єру на початку 90-х  гітаристкою-вокалісткою у жіночому рок-гурті «Леді». Потім була бек-вокалісткою у проектах «Муслім», «Лесик-бенд»  та у легендарних «Братах Гадюкіних». На початку 1995-го року вона  залишила «Братів» разом із гітаристом Андрієм Партикою для створення власного проекту «Гавайські Гітари».    « У «Братах Гадюкіних» не було моєї творчості. Вже далі, «Гавайські гітари» були дуже професійними, – згадує співачка. – Але ми там грали непросту музику – блюз, рок-н-рол. І зараз музиканти, які переграють «Гавайські гітари», трохи порпаються.  Адже зараз вже взагалі інші технології й інша музика розвивається. Час іде і все звучить інакше. Зараз воно звучить крутіше, серйозніше. Звичайно, і я змінююсь. В мене з'являється якась зрілість, свідомість і все це відображається на творчості».
       Гурт  Гурт "Гавайські гітари"  записав тільки один альбом – "Якщо є життя на тому світі" – у 1999 році. Зате він устиг   викликати зацікавленість фахівців і фанів абсолютно новою  на той час музичною стилістикою –   гітарною поп-музикою.  Але складна ситуація українського музично-економічного середовища тих часів не дозволила проекту продовжувати свою діяльність довше.

А потім була нова музика та нова стилістика.   Зацікавившись філософією та концепцією  Максими  та ознайомившись із пісенним матеріалом гурту, свою допомогу музикантам запропонував продюсер Віталій Климов (відомий вдалими проектами з «Табула Раса», «Океаном  Ельзи», Альоною Вінницькою та ін.), який симпатизував «максималістам» ще з часів «Гавайських гітар». Власне, саме він порадив     не вагатися із «камбеком» та готувати пісні для повноцінної платівки. На пропозицію Партики та Климова охоче відгукнувся і відомий музичний продюсер Віталій Телезін («Океан Ельзи», «Друга Ріка», «Братья Гримм», Stereoliza, Lama).  Саме на його студії відбувалася кропітка робота над створенням альбому "Ми взірвемо світ любов’ю".

Восени 2008 року MAXIMA представила свій альбом публіці і отримала гарні відгуки критиків та шанувальників. Пісні з альбому «Ми взірвемо світ любов'ю» неодноразово посідали найвищі місця в хіт-парадах.    І було чому:  гарний вокал, цікаві аранжування, осмислені тексти, не обділені почуттям гумору, якісний запис – усе в наявності. Сам по собі талант  Максими  очевидний. Її небанальна майстерність, новизна у поглядах на сучасну музику  роблять її дійсно явищем в жіночій вокалістці. А її творче мислення перетворює звичайні історії на філософські, ліричні, ніжні  і подекуди іронічні розповіді, які не набридає слухати знову і знову.

     До альбому » увійшли 12 пісень. Автором десяти з них є Юлія Донченко. Ще одна композиція – «Золота й небесна жінка»– написана на музику Андрія Партики та слова Володимира Цибулька  і є оновленою версією з часів «Гавайських гітар». Її запис відбувався за участю Київського філармонійного оркестру. А пісня «Сильніше звук» – сучасна українська версія відомого хіта Roxette – The Look.

     Слід наголосити на тому, що композиції Максими поєднують у собі і електроніку, і рок-блюзову гітару (вона грає на гітарі, що робить її виступи ще більш привабливішими),   і класику (болеро Равеля) у виконанні Київського філармонійного оркестру, але головне в цій людині –  лірика, яка йде від серця… Дуже просто, дуже легко слухати такий спів, дуже легко відчути в собі приховані глибини – красиві, ліричні, неповторні – які являються на світ з допомогою справжньої музики. Яка зворушує…Лікує…Ніжить…  « Моя творчість – це позитив. Це лірика, оптимізм. Тому на негатив уваги не звертаю. Життя насправді дуже коротке і не треба концентрувати увагу на поганому. Треба активізувати свій власний позитив», – каже співачка. Судячи з її пісень – їй це вдається!

Тетяна Зінченко.